Вольфганг Келер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфганг Келер
нім. Wolfgang Köhler
Народився21 січня 1887(1887-01-21)[1][2][…]
Ревель, Російська імперія[4]
Помер11 червня 1967(1967-06-11)[4][2][…] (80 років)
Енфілд, Ґрафтон, Нью-Гемпшир, США
Країна Німеччина
 США
Діяльністьпсихолог, викладач університету, філософ
Alma materБоннський університет
HU Berlin (1909)
Галузьпсихологія
ЗакладГеттінгенський університет
HU Berlin
ПосадаPresident of the American Psychological Associationd[6]
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Науковий керівникКарл Штумпф
Аспіранти, докторантиКарл Густав Гемпель
Vilma Fritschd[7]
Wolfgang Metzgerd[7]
ЧленствоАмериканська психологічна асоціація
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Нагороди
Автограф

Во́льфганг Кьо́лер, іноді Вольфганг Келер (нім. Wolfgang Köhler, * 21 січня 1887(18870121), Таллінн — 11 червня 1967, Енфілд (Нью-Гемпшир)) — німецько-американський психолог, один із засновників гештальтпсихології спільно з Максом Вертгеймером і Куртом Коффкою. Доктор філософії (Берлінський університет, 1909).

Експериментально довів у дослідах над тваринами роль інсайту, як принципу організації поведінки. За Келером, при успішному вирішенні інтелектуальної задачі відбувається бачення ситуації в цілому і її перетворення в «гештальт», в силу чого змінюється характер пристосувальних реакцій. Дослідження Келера розширили рамки уявлень в природі навичок і нових форм поведінки людини і тварин.

Келер вивчав феномен транспозиції, в основі якої лежать реакції організму не на окремі, розрізнені подразники, а на їх співвідношення. Він вважав, що психологічне знання слід будувати за зразком фізичного, оскільки процеси у свідомості та організмі як матеріальній системі знаходяться у взаємно однозначним дотриманням (ізоморфізм). Керуючись цією ідеєю, поширив поняття про гештальт на головний мозок. Це спонукало послідовників Келера постулювати наявність в мозку електричних полів, що є корелятом психічних гештальтів при сприйнятті зовнішніх об'єктів.[8]

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]
  • наукова станція дослідження антропоїдів, Канарські острови, 1913-20;
  • психологічна лабораторія Берлінського університету, 1920;
  • професор Геттінгенського університету, 1921;
  • завідувач кафедри психології Берлінського університету, 1922-3 5;
  • лекції Вільяма Джеймса, Гарвард, 1934;
  • професор Суотморського коледжу, 1935-58;
  • професор — дослідник, 1946;
  • нагорода «За видатний науковий внесок» АРА, 1957, президент АРА, 1958;
  • Гіффордскі лекції в Единбурзькому університеті, 1958;
  • Президент Американської психологічної асоціації, 1959;
  • почесний громадянин Вільного університету Берліна, 1965;
  • почесний президент Німецького психологічного товариства, 1967;
  • почесні докторські ступені Пенсільванського Чиказького, Фрейбургського, Мюнстерського Тюбінгенського, Упсальского університетів і Суотморского і Кеніонского коледжів;
  • член Американської академії наук і мистецтв; член Американського філософського товариства; член Національної академії наук.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Келер В. «Дослідження інтелекту людиноподібних мавп» (1917).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118843397 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Кёлер Вольфганг // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Encyclopædia Britannica
  6. https://www.apa.org/about/governance/president/former-presidents
  7. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. www.apa.org https://www.apa.org/monitor/julaug02/eminent. Процитовано 23 травня 2023. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]