Жникруп Оксана Леонтіївна

Жникруп Оксана Леонтіївна
Народження	31 січня 1931(1931-01-31) Чита, РСФРР, СРСР
Смерть	13 січня 1993(1993-01-13) (61 рік)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище
Діяльність	скульпторка, керамістка
Вчитель	Кіпніс Мирон Рафаїлович
Працівник	Баранівський порцеляновий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Щербина Владислав Іванович
Діти	Лозова Леонтіна Владиславівна

Оксана Леонтіївна Жникру́п (31 січня 1931, Чита — 13 січня 1993, Київ) — українська скульпторка-фарфористка, член Спілки радянських художників України з 1966 року. Дружина скульптора Владислава Щербини.

Життєпис

Народилася 31 січня 1931 року в місті Читі (нині Росія). Упродовж 1947—1952 років навчалася на скульптурному відділенні Одеського художнього училища, була ученицею Мирона Кіпніса.

Протягом 1952—1954 років працювала на Баранівському фарфоровому заводі; у 1954—1986 роках — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.

Мешкала в Києві, в будинку на провулку Філатова, № 3/1, квартира № 47. Померла у Києві 13 січня 1993 року.

Творчість

Працювала в галузі декоративної скульптури. Серед робіт:

• «Попелюшка» (1952);
• «Царівна-Лебідь» (1953);
• «Танець із віялом» (1953);
• «Індійський танець» (1954);
• «Іспанський танець» (1954);
• «Корейський танець» (1954);
• «Царівна-Лебідь з шулікою» (1956);
• «Індіанка» (1956);
• «Чоловічок з нігтик» (1956);
• «Свято жнив» (1957, у співавторстві з Григорієм Молдаваном);
• «Снігуронька» (1959);
• «Крихітка-хаврошечка» (1960);
• «Матрьошка» (1960);
• «Любить — не любить» (1960);
• «Дебют» (1963);
• «Берізка» (1963);
• «Купальниця» (1963);
• «Ярославна» (1964);
• «Па-де-де» (1964);
• «Біля води» (1964);
• «Сумна» (1964);
• «Барині-сударині» (1965);
• «Назар Стодоля» (1965);
• «Балерини» (1965);
• «Українська карусель» (1965);
• «Червоноармієць з дитиною» (1966);
• серія «Цирк» (1967);
• «Ординарець» (1967);
• «Біля самовара» (1968);
• «Холодно» (1968);
• «Делегатка» (1969);
• «Хімік» (1969);
• «Лікар» (1969);
• «Учителька» (1969);
• «Вишивальниця» (1971);
• «Рушничок» (1971);
• «Лікнеп» (1972);
• «Кармен» (1974);
• «Барабанщик» (1977);
• «Ранок» (1980);
• «Пастушка і трубочист» (1982);
• серія «Пані добродійка» (1986).

Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1959 року. Її роботи експонувалися в Угорщині, Польщі, Франції і Ефіопії у 1960 році, Сирії у 1962 році, Німецькій Демократичній Республіці у 1963 році, Греції, Сполучених Штатах Америки і Югославії у 1964 році та на Всесвітній виставці у Монреалі у 1967 році.

Окремі вироби скульпторки зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України у Києві.

Вшанування

У 2024 році вийшло науково-популярне видання «Жникруп Оксана. Мистецтво порцеляни. Образ крізь простір і час» (українською та англійською мовами). Автори колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк та директорка музею «Київський фарфор», психологиня, дослідниця українського фарфору Тетяна Сазонова.

Література

• Щербак В. Сучасний український фарфор.// Українське мистецтвознавство. Республіканський міжвідомчий збірник. — К.: Наукова думка, 1968. — вип.2. — С. 135—146;
• Жникруп Оксана Леонтіївна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 158.;
• Жникруп Оксана Леонтіївна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Жникруп, Оксана Леонтьевна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6-ти томах. Том 4, книга 1. Моска. Искусство. 1983, С.129 (рос.);
• Л. С. Білоус. Жникруп Оксана Леонтіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
• Школьна О. В. Київський художній фарфор ХХ століття. — К.: День печати, 2011;
• Корусь О. Твори київської скульпторки-фарфористки Оксани Жникруп у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Науковий вісник Національного музею історії України, (3), 443—449. [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]