Пітер Скаллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Скаллі
Дата народження:13 січня 1963(1963-01-13) (61 рік)
Громадянство:Австралія[1]

Пітер Джерард Скаллі (англ. Peter Gerard Scully; нар. 13 січня 1963(1963січня13)) — австралійський убивця та ґвалтівник дітей, який отримав довічне ув'язнення на Філіппінах за торгівлю людьми та сексуального насильства зі зґвалтуванням дітей[2]. У червні 2018 року засуджений до довічного ув'язнення. У листопаді 2022 року отримав другий вирок — додаткові 129 років позбавлення волі.

Злочинна діяльність

[ред. | ред. код]

Жив у передмісті Нарре Воррен у Мельбурні зі своєю дружиною та двома дітьми. 2011 року втік до Маніли, Філіппіни,[3][4] щоб уникнути висування звинувачень у шахрайстві на суму понад $2,68 мільйона австралійських доларів[3]. За його власними словами, він зазнав сексуального насильства з боку католицького священника у Вікторії[4]. До того як покинути Мельбурн, він керував неліцензованою онлайн-службою ескорту, яка пропонувала його філіппінську партнерку як секс-працівницю. Розслідування 2009 року, проведене Австралійською комісією з цінних паперів та інвестицій, виявило причетність Скаллі до 117 злочинів, пов'язаних з шахрайством та обманом у сфері нерухомості[3].

Сексуальне насильство над дітьми

[ред. | ред. код]

На острові Мінданао створив й очолив прибуткову міжнародну групу педофілів, яка пропонувала в темній мережі за принципом pay-per-view відео з сексуальним насильством та катуванням дітей. Зокрема, жертвою стала 5-річна дівчинка, яку підвісили догори ногами і Скаллі та дві співучасниці катували та ґвалтували її[5].

Скаллі залучав жертв, обіцяючи бідним батькам роботу чи освіту, або їх постачали дві філіппінки, Карме Енн Альварес і Лієзіл Маргалло Кастанья[4] або інші спільниці, як-от Марія Доротея Чі-і-Чіа[6]. Альварес і Маргалло також знущалися з дітей для відео Скаллі. Зокрема, на одному відео 18-річна дівчина підвішує немовля догори ногами, піддає тортурам і сексуальному насильству[7][8].

2016 року прокурори стверджували, що Скаллі зі спільницями вмовили двох дівчат-підлітків прийти до Скаллі додому, пообіцявши їм їжу[4]. Вважається, що Скаллі напоїв гостей алкоголем і змусив до статевих актів між ними[4]. Прокурор стверджував, що коли жертви намагалися втекти, Скаллі змусив їх копати могили для себе[4]. Через п'ять днів Альварес відпустила їх[4].

Темна мережа і «Deisy's Destruction»

[ред. | ред. код]

Скаллі керував секретним вебсайтом сексуального насильства над дітьми у темній мережі, знаним як «No limits fun» («NLF»)[4]. Найбільш разючим проєктом Скаллі є фільм «Deisy's Destruction», який він продав за 10 000 доларів США[4]. На відео зображено як Скаллі та дві філіппінки катують та ґвалтують трьох дівчаток, зокрема 18-місячну дитину[7]. За наполяганням Скаллі одна з його спільниць, на той час 19-річна Лієзіл Маргалло — жертва торгівлі дітьми, застосовувала до дітей найжорстокіше фізичне насильство[8][9].

Відео розповсюджувалось приватно за плату за перегляд[10]. Вміст швидко привернув увагу правоохоронних органів та ЗМІ. Нідерландська національна команда з запобігання експлуатації дітей першою почала розслідування з метою встановлення місцеперебування жертв. Згодом розпочали міжнародне полювання на причетних до виробництва відео. Скаллі відстежили в Малайбалаї і заарештували 20 лютого 2015 року. Слідчі мали шість ордерів на його арешт[9], усі стосувалися викрадення та сексуального насильства двох двоюрідних сестер[4]. Поки вони шукали Скаллі на Філіппінах, слідчі відстежили трьох основних жертв з «Deisy's Destruction». Виявилося, що Ліза (жертва 1) жива, як і Дейзі (жертва 2), у якої були тілесні ушкодження внаслідок жорстокого поводження. За словами Маргалло, Скаллі записав себе на відео з Сінді (жертва 3), на якому він зґвалтував і катував її, а потім змусив її викопати собі могилу, а потім задушив мотузкою[9].

Серед покупців фільму був один з найбільших постачальників матеріалів з сексуальним насильством над дітьми (CSAM) австралієць Метью Девід Грем, більш знаний в мережі як Люкс. Його заарештували у 22 роки. Він керував серією сайтів з найжорстокішим сексуальним насильством над дітьми[11][12]. Грем стверджував, що опублікував відео на власному сайті «в ім'я свободи»[10]. 2021 року відео «Deisy's Destruction» знайшли в американської зірки реаліті-шоу Джоша Даггара[13][14].

Кримінальні обвинувачення

[ред. | ред. код]

Скаллі висунули 75 звинувачень[4], і, як повідомляв німецький телеканал новин n-tv, його звинуватили у сексуальному насильстві над 75 дітьми[15]. Його судили разом зі спільниками, які допомагали у виробництві порнографії, включно з чотирма чоловіками: німцем Крістіаном Рушом, філіппінцями Александром Лао й Алтеа Чіа та бразильцем Анаєлем Каетану де Олівейрою[5][16][17]. Маргарет Акулло, тодішній координатор проєктів Управління ООН з наркотиків і злочинності й експертка з розслідування жорстокого поводження з дітьми[18], описала цей випадок як «жахливий» і найгірший, про який вона коли-небудь чула. Його злочини були визнані настільки тяжкими, що деякі прокурори підтримали відновлення смертної кари як покарання для Скаллі[4], яку скасували на Філіппінах з 2006 року[19].

У березні 2015 року в інтерв'ю Тарі Браун на «60 Minutes» Скаллі сказав, що у в'язниці веде щоденник, де розповідає про свої мотиви ґвалтування маленьких дітей[20].

У жовтні 2015 року пожежа знищила важливі докази[21]. Припускається, що Скаллі міг підкупити місцевого поліцейського[22][23]. 13 червня 2018 року Скаллі та його дівчину Альварес засудили до довічного ув'язнення[24]. Суддя Хосе Ескобідо також зобов'язав Скаллі й Альвареса виплатити жертвам 5 мільйонів філіппінських песо (майже 87 000 доларів США)[25].

Скаллі та його сестра скаржилися на умови у в'язниці, де тримають Скаллі[4].

У листопаді 2022 року отримав другий вирок — додаткових 129 років позбавлення волі[26]. Маргалло засудили до 126 років, а двоє спільників, Александра Лао та Марію Доротею Чіа, отримали по 9 років ув'язнення[27]. Загалом проти Скаллі порушили 60 справ[25].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.smh.com.au/national/alleged-paedophile-peter-gerard-scully-fled-a-sordid-past-in-melbourne-20150306-13x5m8.html
  2. ↑ Australian Peter Scully given life sentence for human trafficking, rape in Philippines, reports say. ABC News (Australia). 14 June 2018. Архів оригіналу за 18 June 2018. Процитовано 15 June 2018.
  3. ↑ а б в Murdoch, Tammy Mills, Chris Vedelago and Lindsay (6 березня 2015). Alleged paedophile Peter Gerard Scully fled a sordid past in Melbourne. The Sydney Morning Herald (англ.). Процитовано 14 вересня 2024.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Murdoch, Lindsay (20 September 2016). Death penalty call for accused Australian child sex predator Peter Scully in Philippines. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 3 July 2017. Процитовано 11 July 2017.
  5. ↑ а б Sutton, Candace (23 September 2016). Australian child molester Peter Scully faces death penalty in Philippines. news.com.au. Архів оригіналу за 6 July 2017. Процитовано 11 July 2017.
  6. ↑ Mendoza, Greanne (17 February 2017). Another suspect linked to Australian sex fiend arrested. ABS-CBN News. Архів оригіналу за 29 June 2017. Процитовано 11 July 2017.
  7. ↑ а б Brown, Tara (16 March 2015). Catching a monster: The global manhunt for alleged paedophile Peter Gerard Scully. 9news.com.au. Архів оригіналу за 9 July 2017. Процитовано 11 July 2017.
  8. ↑ а б Alipon, Joworski; Andrade, Angelo (27 January 2017). Filipina behind brutal 'Daisy' sex videos arrested. ABS-CBN News. Архів оригіналу за 25 June 2017. Процитовано 11 July 2017.
  9. ↑ а б в Brown, Tara (2015). Catching a Monster. 60 Minutes (опубліковано опубліковано 27 August 2020). Nine News. Архів оригіналу за 16 November 2020. Процитовано 10 July 2023 — через YouTube.
  10. ↑ а б Daly, Max (19 February 2018). Inside the Repulsive World of 'Hurtcore', the Worst Crimes Imaginable. Vice. Архів оригіналу за 31 December 2019. Процитовано 29 March 2020.
  11. ↑ Johnston, Chris (14 May 2016). Lux captured: The simple error that brought down the world's worst hurtcore paedophile. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 31 August 2017. Процитовано 31 August 2017.
  12. ↑ Dunn, Matthew (20 February 2016). FBI describe dark net paedophile kingpin as one of the most prolific child sex offenders ever. news.com.au. Архів оригіналу за 15 July 2017. Процитовано 11 July 2017.
  13. ↑ Klasfeld, Adam (20 серпня 2021). Josh Duggar Tries to Dismiss Child Porn Charges on Grounds That Trump's Homeland Security Leaders Were Unlawfully Appointed. Law & Crime. Архів оригіналу за 3 June 2023. Процитовано 21 May 2023.
  14. ↑ Klasfeld, Adam (22 червня 2021). Feds Say They Found a Toddler Rape Video on Josh Duggar's Computer. Here's the 'Horrendous' Story of the 'World's Worst Pedophile' Who Made It. Law & Crime. Архів оригіналу за 21 May 2023. Процитовано 21 May 2023.
  15. ↑ NACHRICHTEN, n-tv. Philippinen wollen Todesstrafe - vor allem für Einen. n-tv.de (нім.). Архів оригіналу за 22 December 2021. Процитовано 8 серпня 2020.
  16. ↑ Reformina, Ina (6 March 2015). Australian behind 'Daisy' sex videos charged. ABS-CBN News. Архів оригіналу за 15 July 2017. Процитовано 11 July 2017.
  17. ↑ Rocha, Alex; Idaló, Eduardo (21 December 2015). Médico de Uberaba admite pedofilia e se diz doente, segundo PF. g1.globo.com (порт.). Архів оригіналу за 3 August 2017. Процитовано 11 July 2017.
  18. ↑ Regional Training Workshop on Responding to Violence against Children in Contact with the Justice System [Архівовано 10 May 2017 у Wayback Machine.].
  19. ↑ Hincks, Joseph (7 March 2017). Philippine House Votes to Reimpose the Death Penalty. Time. Архів оригіналу за 15 October 2018. Процитовано 16 April 2021.
  20. ↑ Partland, Grace Cantal-Albasin, Lindsay Murdoch and Lily (15 березня 2015). Peter Gerard Scully interview reveals plans to tell all. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 26 April 2023. Процитовано 13 грудня 2020.
  21. ↑ Murdoch, Lindsay (31 January 2017). Alleged child abuser Peter Scully 'may still be masterminding porn network'. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 26 June 2017. Процитовано 11 July 2017.
  22. ↑ Walker, Timothy (9 жовтня 2015). Australian child abuser Peter Scully could walk free in light of new evidence. Philippines Lifestyle News. CWCMedia. Архів оригіналу за 1 July 2017. Процитовано 22 May 2017.
  23. ↑ Cullen, Shay (August 2015). Hungry for justice: Harsh realities of child abuse. Rappler (англ.). Архів оригіналу за 5 January 2018. Процитовано 20 November 2019.
  24. ↑ Sutton, Candance (14 червня 2018). Infamous pedophile smiles as he gets life in prison. New York Post. Архів оригіналу за 17 February 2020. Процитовано 25 November 2019.
  25. ↑ а б Australian pedophile Peter Scully gets jail sentence of 129 years more. RAPPLER (амер.). 8 листопада 2022. Архів оригіналу за 17 November 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
  26. ↑ Australian man jailed for 129 years in child sexual abuse case in Philippines. the Guardian. Agence France-Presse (англ.). 9 листопада 2022. Архів оригіналу за 17 November 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
  27. ↑ Australian, cohorts convicted of trafficking. Manila Bulletin (амер.). 9 листопада 2022. Архів оригіналу за 17 November 2022. Процитовано 17 листопада 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Скаллі&oldid=43501754