Шайбле Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Якович Шайбле
 Генерал-майор
 Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження18 січня 1878(1878-01-18)
Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть22 грудня 1919(1919-12-22) (41 рік)
Одеса, Новоросійська область, Південь Росії
(черевний тиф)
Національністьукраїнський німець
Alma MaterВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Роки служби19181919
Приналежність УНР
Вид ЗС Армія УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
Військовий комісар Директорії України (в.о)
4 липня 1919 — 14 липня 1919
ПопередникСиротенко Григорій Тимофійович (в.о)
НаступникПетрів Всеволод Миколайович (в.о)

Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Шайбле Олександр Якович (* 18 січня 1878, Аккерманський повіт  — † грудень 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані[1] у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)[2]. За іншою інформацією, народився в селі Кльостіц Аккерманського повіту (нині село Весела Долина Болградського району)[3].

За походженням німець. Початкову освіту здобув у Кишинівському реальному училищі.

Служба в російській армії

[ред. | ред. код]

На військовій службі з 22 вересня 1898 року. 1900 року закінчив Київське піхотне училище у званні підпоручника та був направлений для проходження служби у Другий піхотний Софіївський полк.

Після навчання у Миколаївській академії Генерального штабу (1907) Шайбле призначали на посади старшого ад'ютанта штабу 8-ї Сибірської стрілецької дивізії, старшим офіцером для доручень штабу 3-го Сибірського армійського корпусу.

Напередодні Першої світової війни 1914—1918 — старший ад'ютант штабу Іркутського військового округу, підполковник (1913). У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, начальник штабу 602-ї піхотної дивізії, полковник (1915).

На службі Україні

[ред. | ред. код]

Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У лютому-квітні 1918 року — старшина Головного управління Генерального штабу УНР.

За Гетьманату — член Військово-наукового комітету, комісії з утворення військових шкіл і академій України.

З квітня 1919 року — начальник Головного управління Генерального штабу УНР, один з авторів Закону про старшинські ранги (схвалений у червні 1918 року Радою Міністрів Української Держави). За ініціативою Шайбле відновлено скасовані Центральною Радою і Директорією УНР старшинські ранги, зокрема введені звання генералів. У дивізіях створено атестаційні комісії, на які покладено розгляд питань про підвищення старшин у ранзі.

1919 року входив до складу Ставки Головного Отамана, другого квартирмейстерства Генерального штабу армії УНР.

В листопаді 1919 року приїхав до Одеси, де захворів тифом та помер у лікарні. 23 грудня 1919 року похований на військовій ділянці Нового цвинтаря.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Одна з вулиць у м. Білгород-Дністровський носить ім'я Олександра Шайбле.[4]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Олександр Шайбле. Український інститут національної пам'яті. 18 січня 2018. Процитовано 30 серпня 2021.
  2. Антон Печерський (30 січня 2023). Генерал-хорунжий Олександр Шайбле — офіцер із когорти творців модерної української армії. АрміяInform. Процитовано 19 жовтня 2023.
  3. Arnold Mammel (1993). Das Bild der Heimat. Beiträge zur Geschichte der Kolonie Klöstitz in Bessarabien, S. 96. Stuttgart: Mühlacker.
  4. Розпорядження Одеської ОВА від 26.07.2024 № 694/А-2024 Про перейменування об’єктів топонімії у населених пунктах Одеської області (PDF).

Посилання

[ред. | ред. код]